Доречність залучання рідної мови під час заняття з іноземної мови ...

Доречність залучання рідної мови під час заняття з іноземної. Чи варто та в якому обсязі?

Репетитор-носій тієї ж мови, що й учень, від першої до останньої хвилини зустрічі спілкується виключно іноземною. На перший погляд такий варіант здається просто блискучим. Особливо якщо викладач досвідчений, із низкою сертифікатів та регалій, це ж майже як носій, як така перспектива може не привабити? Проте, чи передбачає одномовний метод усі особисті потреби носіїв слов’янської мови у процесі опанування, наприклад, англійської? Не беручи до уваги рівні С1-С2 (там подібне дійсно припустиме, проте будемо чесними: такі клієнти у репетитора трапляються не дуже часто), можна стверджувати, що переважно – ні.

Застосування в розумних межах української або російської мови під час заняття – це найбільш «уніфікований» метод для репетитора надати учню можливість звикнути до специфічних властивостей мови, що опановується, і нарешті почати нею користуватись як на пасивному (читати та розуміти на слух), так і на активному рівні (висловлювати власну думку).

Певні репетитори вважають, що іноземну (англ. target language) краще опановувати без залучання рідної мови (англ. source language). Інші практики виступають за постійне зіставлення двох мов на рівні лексики, граматики та комбінаторики. Мають місце і «крайнощі», коли репетитор або занадто багато говорить рідною мовою або, навпаки, користується виключно іноземною. Продумане застосування української або російської під час практичних занять повинно носити усвідомлений і цілеспрямований характер, воно має бути обмежене певною кількістю ситуацій, у яких source language не заважає, а сприяє оптимізації процесу. І ось тоді – профіт J

Пропоную розглянути деякі фактори, якими визначається питома вага застосування рідної мови на занятті з іноземної:

• вміння самого репетитора спілкуватися без помилок;

• рівень учня (звісно ж, на перших двох рівнях рідної мови більше, а на В1-В2 лексичний запас та мовний досвід учня дозволяють обсяг вживання рідної мови у рази зменшити, але не відмовлятися від неї геть);

• ступень складності мовного матеріалу.

Аби чужа мова дійсно перетворилась на засіб спілкування, репетитору не обов’язково весь час прагнути до створення одномовного середовища на занятті, частіше достатньо звести використання рідної мови до припустимого мінімуму. Отже, перелічимо основні функції української/російської на практичному занятті з такої мови, як англійська:

1. Мотиваційна функція. Рідна мова часто використовується на початку у формулюванні мети певної практичної вправи – простіше кажучи, набагато ефективніше за часом пояснити учню, в чому полягає принцип, наприклад, рольового спілкування або прийому mill drill, та ще багато чого іншого. Не нехтують source language і у разі підведення підсумків в кінці етапу або всього заняття. Це ж важливий елемент навчального спілкування – озвучити те, що ви щойно опанували з учнем, з метою забезпечення відчуття прогресу. Наприклад: «Отже, сьогодні нам зустрілися такі приклади як I travel a lot in my job / I am travelling a lot these days / I have traveled a lot this year / I have been traveling a lot recently – переконаємось, що спроможні їх розрізнити за контекстом», «А тепер: у чому полягає практичне застосування доконаної форми інфінітиву? Що за контекст ми здатні передати, користуючись ним (e.g. – I should take vs. I should have taken)?», «Чому have та be трактуються як допоміжні?» «Так отже, які слова-підказки виступають індикаторами в англійських складених присудках?» тощо… Таким чином, підбиття підсумків заняття може служити водночас додатковим роз'ясненням, своєрідною « рамковою конструкцією », в яку укладається пояснення нового матеріалу.

2. Навчальна функція. Українська / російська застосовується при поясненні особливостей артикуляції окремих звуків та їх сполучень на етапі роботи із нюансами англійської вимови, бо переважна частина учнів (і школярів, і тих, хто давно випустився з вищої школи) ще потребує поглиблення розвитку фонематичного слуху, наприклад, для розрізнення also та although, sigh та thigh або living та leaving, список можна продовжувати довго. Це стосується, насамперед, звуків, які є абсолютно чужими для нашої артикуляційної бази через відсутність у фонетичній системі source language (у випадку з англійською – напівголосний [r], міжзубні [θ] і [∂], носовий [η]). Не слід також обминати увагою звуки, що частково співпадають зі схожими у нас, але усе ж таки відрізняються ([s], [t] , [h], тощо).

Варто звертатися до рідної мови учня і на етапі презентування нового граматичного матеріалу. Розглянемо, чому так: (1) з одного боку, репетитор прагне якомога повніше і точніше розкрити значення граматичної конструкції, що вводиться, звернути увагу на її особливості і форми, продемонструвати вживання в мовленні. (2) З іншого ж боку, приклади українською / російською можуть бути наочним матеріалом для зіставлення. Тут, безумовно, мовний досвід студентів у рідній мові суттєво розширює лінгвістичний простір для аналізу. Так, при зіставленні двох речень на кшталт «Я вже бачив шефа» і «Я бачив шефа минулого вечора» з'ясовується, що по-нашому звучить одне і те саме дієслово «бачив», а по-англійськи покажчики часу «вже» та «минулого вечора» будуть виступати орієнтирами, що вказують на різні часові формі, Present Perfect та Past Simple.

3. Організаційна функція. Комунікативний підхід у навчанні іноземної мови передбачає використання різних ігрових технологій, які є дієвим засобом підвищення пізнавальної і лінгвістичної активності учнів і сприяють кращому засвоєнню лексичного та граматичного матеріалу, формуванню мовленнєвих вмінь та навичок.

Наприклад, введення комунікативної ситуації у вигляді пояснення правил ситуативної рольової гри доцільніше провести українською або російською. Це забезпечить точність розуміння інструкції учнями, а також звільнить час на проведення гри.

4. Семантизуюча функція. Залучання репетитором source language дуже доречно тоді, коли не спрацьовують не оздоблені перекладом прийоми семантизації іншомовних слів, такі, як пряма демонстрація (показ або ілюстративна наочність), синоніми-антоніми, здогадка про словотворчі елементи (афіксація, словоскладання, конверсія), іншомовне тлумачення значення слів (дефініція). У цій ситуації використовується переклад одним-двома словами.

5. Контролююча функція.

Працює зокрема на етапі вдосконалення або контролю сформованості лексико-граматичних навичок. Ефективним може стати так званий «зворотний переклад»: запропонуємо учню текстову єдність (а не ізольовані слова чи словосполучення), причому тематика (частіше за усе, це стаття чи фрагмент статті з періодики або розсилки) тексту повинна враховувати професійний інтерес або хобі учня, тоді й сам текст виступатиме лише як засіб на шляху до мети. Така активність допоможе запобігти типової помилки, якою є «міжмовна інтерференція», тобто накладення (перенесення) сформованих навичок у рідній мові в межі структури іноземної мови – іншими словами, учні, особливо дорослі, нерідко висловлюються англійськими словами, але по-російськи/українськи.

Source language на занятті з target language залучається і з метою коректування усного мовлення учня. Перекладаючи дослівно те, що помилково сказав учень, репетитор допоможе йому помітити помилки і самостійно їх виправити.

6. Комунікативна функція.

Під час першої зустрічі з учнем, репетитору необхідно отримати основну інформацію про інтереси та потреби свого клієнта. Однак, випробовуючи мовний бар'єр із незнайомим співрозмовником, деякі відмовляються розмовляти іноземною з самого початку. Тому у випадках, коли іншомовного досвіду учня явно недостатньо, рідна мова допоможе репетитору сформулювати мотиви спілкування, викликати зацікавлення і бажання спілкуватися і взаємодіяти з новим репетитором.

Звісно ж, варто ще раз наголосити: залучання учнями source language для створення розвиваючого мовного середовища завжди повинно бути суворо обмеженим та обґрунтованим. Тільки в цьому випадку рідна мова може стати ефективним засобом навчання, що сприяє, а не перешкоджає засвоєнню іноземної. Source language є помічником репетитора в навчанні target language, але в міру оволодіння учнем target language, частка source language зменшується, а target language – збільшується.

***

Двомовна передача смислу більш надійна та ефективна, якщо залучається так званий «метод гамбургера»: target language 1 à source language à target language 2. Тобто, репетитор будує висловлення, чергуючи обидві мови водночас. Наприклад: «I was going to say the same. - Я хотів сказати те ж саме. - I was going to say the same.» «What's the matter? - Що трапилося? - What's the matter?»

Даний метод передачі змісту незнайомого виразу, метод гамбургера може бути використаний ненав'язливо – наприклад, за допомогою перекладу пошепки. Репетитору слід в основному застосовувати саме цей метод двомовного навчання, оскільки він дозволяє швидше всього вивести на рівень вільної невимушеної бесіди на занятті.

Незважаючи на те, що не всі конструкції знаходять своє відображення у рідній мові учня, дуалістичне розуміння (функціональне розуміння / декодування (decoding) в поєднанні з розумінням синтаксичної структури / розшифровка (codebreaking)) є важливим фактором у процесі опанування мови .

Визнаючи, що не варто зловживати рідною мовою, застосовуючи її необдумано та безсистемно, необхідно переосмислити роль рідної мови як важливого ресурсу при вивченні та викладанні іноземної. Оскільки повсякденне життя 95% наших учнів проходить у постійному контакті з рідною мовою, вони вчитимуться:

1) концептуалізувати світ за допомогою мови, освоївши її символічну функцію;

2) спілкуватися з людьми;

3) інтуїтивно усвідомлювати граматичну організацію, а також багато мовних нюансів (наприклад, поняття часових, наслідкових, умовних відносин тощо);

За перерахованими причинами рідна мова не перешкоджає, а допомагає при вивченні іноземної мови. Далі буде трохи академічно – так ось, учні спираються на широку базу лінгвістичних навичок і знань про світ, яку вони вже придбали, використовуючи рідну мову. Як правило, їм необхідно перебудувати розуміння дійсності у відповідності з новою мовою. Рідна мова була опанована ними разом із супутніми навичками спілкування і прагматичними знаннями, які можуть бути перенесені в систему досліджуваної мови. Наприклад, їм не потрібно пояснювати, що прохання, бажання і попередження іноді завуальовані як звичайні висловлювання. Подібним чином граматика рідної мови поступається місцем граматиці іноземної незалежно від того, чи є в обох мовах подібні граматичні явища. Це пояснюється тим, що у всіх мовах існують способи вираження абстрактних ідей, таких як володіння, число, агенс, інструмент, заперечення, причина, умова, зобов'язання і т. д. Які б способи не застосовувалися для цього, одна природна мова здатна відкрити двері до граматик інших мов, оскільки всі мови виткані з однієї і тієї ж концептуальної матерії. У певному сенсі ми опановуємо мову лише раз J

Висновки: застосування рідної мови наших учнів на заняттях з іноземної, робить очевидними наступні переваги:

1. Учні вчаться мислити, достатньо розуміючи, чому саме та чи інша думка будується по-англійськи тим чи іншим чином;

2. Навчаються невимушеному спілкуванню, не обтяжуючись дослівним перекладом з української / російської на англійську;

3. Набувають інтуїтивного розуміння граматики, що запобігає проблем щодо рецептивних функцій володіння мовою.

Рідна мова відкриває шляхи не лише для своєї структури, але і для всіх граматик, оскільки вона пробуджує потенціал для універсальної граматики мови, яка закладена в кожному з учнів. Це передбачення є результатом взаємодії між рідною мовою і фундаментальним мовним фондом учнів, а також основою, на якій учні будують особисту індивідуальність. З цих причин, source language є ключем до target language, даючи учням надійний засіб доступу.